Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (ІФНТУНГ) — єдиний в Україні вищий навчальний заклад IV рівня акредитації нафтогазового профілю, багатофункціональний та розгалужений навчально-науково-виробничий комплекс, база Прикарпатської регіональної організації студентів та викладачів з довузівською та післядипломною підготовкою, в якому в 9 інститутах, 3 коледжах та фізико-технічному ліцеї, що входять до структури університету, навчається більше 10 тисяч студентів, в тому числі — до 590 іноземних студентів з 36 країн Європи, Азії та Африки.

Історія Івано-Франківського національного технічного університету починається у 1960 році, коли розпочав свою роботу Станіславський загальнотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту. У 1963 році факультет реорганізовано в Івано-Франківську філію Львівського політехнічного інституту із відділеннями нафтової і газової промисловості та загальнотехнічним (директор — Є. Г. Шелепін), а згодом сюди переведено ще й нафтовий факультет. Упродовж 1963-1964 років з’являються нові факультети: механічний факультет (1963), факультет автоматизації та економіки (1966-1967).

У 1967 році відповідно до наказу Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР на базі Івано-Франківської філії Львівського політехнічного інституту був створений Івано-Франківський інститут нафти і газу. Принципи діяльності інституту та його складові підрозділи були закріплені у Статуті ІФІНГ, затвердженому Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти УРСР у жовтні 1968 р. Упродовж років ІФІНГ очолювали: проф. Б. А. Локотош (1970–1976), проф. Ю. Г. Гаген (1976–1978), проф. Б. Г. Тарасов (1979–1993). У 1993 році ректором ІФІНГ призначено проф. Є. І. Крижанівського.

З 1968 р. у ВНЗ почала функціонувати аспірантура. Протягом 1970-х років при ВНЗ створено музей історії інституту, обчислювальний центр, навчально-методичний відділ. 1978–1979 рр. ознаменувались активним будівництвом навчальних корпусів, науково-технічної бібліотеки, спорткомплексу. Основним профільним підрозділом інституту був нафтогазопромисловий факультет. З його складу було виокремлено механічний і геологорозвідувальний факультети, а також факультет автоматики і економіки. Згодом відкрито факультети нафтогазопроводів та автоматизації та електрифікації. У 1971-1972 навчальному році в інституті було створено вечірній факультет. За час його існування (до 1993 р.) сотні юнаків та дівчат без відриву від роботи оволоділи нафтогазовими та суміжними із ними спеціальностями. У 1981 р. було створено спеціальне конструкторсько-технологічне бюро (СКТБ) «Надра», що спеціалізувалось у сфері розробки і експлуатації нафтових і газових родовищ.

Із проголошенням незалежності України у вищій освіті розпочалися якісні зміни, що торкнулись й вишу. У 1993 році Міжгалузева акредитаційна комісія (МАК) ухвалила рішення про акредитацію інституту за ІV рівнем.

У 1994 році вийшла постанова Кабінету Міністрів України № 244 від 20.04.94. р. «Про створення Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу на базі Івано-Франківського інституту нафти і газу». Першим ректором університету обрано проф. Є. І. Крижанівського (з 2009 р. — член-кореспондент НАН України, з 2015 р. — академік НАН України), який до цього часу очолює ВНЗ.

В університеті запрацював профільний науково-дослідний інститут, який займався розробленням і впровадженням у промисловість високоефективних технічних засобів та технологій підвищення темпів будівництва, розвідки нафтових і газових свердловин,  було створено відділ зв’язку з виробництвом і практики. У 1994 році при університеті було також створено навчально-науково-виробничий комплекс на базі споріднених технікумів, профтехучилищ, ліцеїв та гімназій. У цьому ж році на військовій кафедрі ІФДТУНГ розпочато підготовку кадрових офіцерів для Збройних сил України. У травні 1996 року при ІФДТУНГ організовано Нафтогазовий технологічний парк. У цей період активізувалась міжнародна співпраця: у виші навчалося 47 іноземних громадян, перший випуск яких відбувся у 1997 році.

У 2001 р. згідно з Указом Президента України університету було надано статус національного. З 2001 по 2009 роки в університеті було здійснено великий об’єм робіт відповідно до Болонської декларації. У 2004 році ІФНТУНГ одним з перших взяв участь у проведенні педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи при організації навчального процесу. Розширилось використання комп’ютерних технологій, зокрема розпочато впровадження в університеті дистанційної форми навчання, а згодом створено Центр дистанційного навчання. Для навчального процесу переобладнали та модернізували аудиторії, збільшили кількість спеціалізованих кабінетів та навчальних лабораторій. ІФНТУНГ проводить перепідготовку та підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів нафтогазової галузі. У 2001 р. створено Інститут післядипломної освіти (ІПО).

В університеті створено сучасну навчально-наукову інфраструктуру: дев’ять інститутів, кафедру військової підготовки, Бурштинський енергетичний коледж, Івано-Франківський коледж електронних приладів та Калуський коледж економіки, права та інформаційних технологій, де  навчаються понад десять тисяч студентів.  Серед викладачів університету — понад 100 докторів наук, професорів, більш як 400 кандидатів наук, доцентів. Лауреатами Державних премій в галузі науки і техніки  стали 20 викладачів і працівників ІФНТУНГ. В університеті створено 18 наукових шкіл.

Важливу роль в житті університету відіграє його міжнародна наукова і освітня діяльність. Студенти ІФНТУНГ мають можливість навчатися у Краківській гірничо-металургійній академії ім. С. Сташіца (Польща) і отримати диплом магістра європейського взірця, проходять виробничі практики і стажування у навчальних закладах Німеччини, Чехії, Польщі, Угорщини, Канади, Туреччини, Греції та інших країн. Університет є учасником зарубіжних проектів: 7-ої Рамкової програми ЄС із досліджень та інновацій; Програми прикордонного співробітництва Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна тощо. Університет серед перших в Україні організував свою діяльність згідно з міжнародними стандартами Міжнародної організації з стандартизації (стандарти ІSО), Європейської асоціації забезпечення якості вищої освіти (стандарти й директиви ENQA) та міжнародної робочої угоди (стандарти IWA) у сфері освіти.

Університет входить до числа небагатьох в Україні вишів, які отримали офіційне визнання того, що їхня наукова діяльність та послуги у сфері освіти відповідають міжнародним стандартам[1]: відповідно сертифікат № UA 2.047.09380-15 від 13 листопада 2015 р. та сертифікат № UA 2.047.09517-15 від 31 грудня 2015 р.

Матеріально-технічна база університету охоплює 12 навчально-лабораторних корпусів, Геологічний музей, бібліотеку, 8 гуртожитків,  базу відпочинку, базу практик, спортивні споруди (стадіон, легкоатлетичний манеж, плавальний басейн, 6 спортивних залів), 4 кафе, їдальню, профілакторій  Створено Дністровський інженерно-екологічний навчально-науковий виробничий протипаводковий полігон (с. Маріямпіль Галицького району).